Нюхова та смакова сенсорні системи. 9 клас

УРОК № 8

Тема: Нюхова та смакова сенсорні системи.

Мета:

·                     навчальна: сформувати загальне уявлення про будову і фу­нкції нюхової та смакової сенсорних систем.

·                    виховна: продовжувати виховувати в учнів бережливе ставлення до власного організму, розвивати вміння працювати самостійно та використовувати різні джерела інформації, сприяти формуванню етичних взаємовідносин у колективі; виховувати в учнів уміння слухати, культуру мови та спілкування.

·                    розвиваюча: продовжувати розвивати в учнів творчу активність, логічне мислення, пізнавальні інтереси учнів (самостійно працювати з додатковою літературою, прилучати необхідну інформацію); формувати в учнів уміння працювати з опорно-інформаційними схемами, таблицями, малюнками, виділяти головне, пояснювати їх зміст на основі біологічних закономірностей; навчитись робити висновки.

Тип уроку:  вивчення нового матеріалу.

Обладнання: таблиці зі схемами будови нюхової та смакової сенсорних систем.

 Основні терміни та поняття: нюхова сенсорна система, нюх, пахучі речовини. запахи, гранична концентрація пахучої речовини стереохімічна теорія запахів, смаковий аналіза­тор, стереохімічна гіпотеза сприйняття смаку, смаковий поріг.

ХІД УРОКУ

І.   Організаційний етап.

ІІ. Перевірка домашнього завдання

Питання до учнів

Яку функцію виконують слухові кісточки середнього вуха? Яким чином у вусі відбувається вловлювання звукових коливань різної частоти?

Чому людське вухо має обмежений діапазон сприйняття звукових уливань?

Яку роль у сприйнятті звукових коливань відіграє овальне і кругле вікно?

Як будова вушної раковини пов'язана з функціями, які вона виконує?

ІІІ. Актуалізація опорних знань і мотивація навчальної діяльності

Бесіда

1.                   Які впливи, крім світла та звуків, ми ще можемо відчувати?

2.                   Яким чином ми можемо оцінювати якість їжі?

3.                    Яку роль відіграють у нашому житті запахи?

4.           Чому одна їжа здається нам смачною, а інша — несмачною?

5.                    У чому переваги й у чому недоліки контактних сенсорних сис­тем?

Обговорюючи ці питання, підводжу учнів до розуміння, що аналізатори смаку й нюху відіграють важливу роль у харчовій по­ведінці людини.

IV. Вивчення нового матеріалу

1.        Нюховий  аналізатор

Розповідь учителя

Рецептори нюхової системи розташовані в ділянці верхніх носо­вих ходів. Нюховий епітелій знаходиться збоку від головного диха­льного шляху. Загальна кількість нюхових рецепторів у людини — близько 10 млн. На поверхні кожної нюхової клітини є сферичне стовщення — нюхова булава, з якої виступає по 6—12 надзвичайно тонких (0,3 мкм) війок завдовжки до 10 мкм. Нюхові війки занурені в рідке середовище, що його виробляють нюхові (боуменові) залози. Наявність війок у десятки разів збільшує площу контакту рецептора з молекулами пахучих речовин. Булава є важливим цитохімічним центром нюхової клітини. Нюхова рецепторна клітина — біполяр­на клітина, на апікальному полюсі якої розташовані війки, а від її базальної частини відходить немієлінізований аксон. Аксони

рецепторів утворюють нюховий нерв, що пронизує основу черепа і входить в нюхову цибулину. Нюхові клітини постійно оновлю­ються. Тривалість життя нюхової клітини — близько 2 місяців. Молекули пахучих речовин потрапляють у слиз, що виробляється нюховими залозами, з постійною течією повітря або з ротової по­рожнини під час їжі. Принюхування прискорює приплив пахучих речовин до слизу.

Нюхові клітини здатні реагувати на мільйони різних просто­рових конфігурацій молекул пахучих речовин. Тим часом кожна рецепторна клітина здатна відповісти фізіологічним збудженням на характерний для неї, хоч і широкий, спектр пахучих речовин. Істот­но, що ці спектри в різних клітин подібні. Унаслідок цього більш ніж 50 % пахучих речовин виявляються спільними для будь-яких двох нюхових клітин.

Раніше вважали, що низька вибірковість окремого рецептора пояснюється наявністю в ньому багатьох типів нюхових рецепторних білків, однак нещодавно було з'ясовано, що кожна нюхова клітина має тільки один тип мембранного рецепторного білка. Сам же цей білок здатний зв'язувати множину пахучих молекул різної просто­рової конфігурації. Правило «одна нюхова клітина — один нюховий рецепторний білок» значно спрощує передачу й обробку інформації про запахи в нюховій цибулині.

2.        Смаковий аналізатор

 Розповідь учителя

У процесі еволюції смак формувався як механізм вибору чи від­торгнення їжі. У природних умовах смакові відчуття комбінуються з нюховими, тактильними й термічними, також створюваними їжею. Важливою обставиною є те, що перевага у виборі їжі почасти заснована на вроджених механізмах, але значною мірою залежить від зв'язків, вироблених в онтогенезі умовно-рефлекторним шля­хом. Смак так само, як і нюх, заснований на хеморецепції. Смакові рецептори несуть інформацію про характер і концентрацію речовин, які надходять до рота. їхнє збудження запускає складний ланцюг реакцій різних відділів мозку, які призводять до різної роботи орга­нів травлення чи до видалення шкідливих для організму речовин, що потрапили до рота з їжею. Смакові бруньки — рецептори сма­ку — розташовані на язиці, задній стінці глотки, м'якому піднебін­ні, мигдаликах та надгортаннику. Найбільше їх на кінчику, краях і задній частині язика. Кожна приблизно з 10 000 смакових бруньок дюдини складається з кількох (2—6) рецепторних клітин і, крім іюго, з опорних клітин. Смакова брунька має колбоподібну форму, людини її довжина й ширина близько 70 мкм. Смакова брунька досягає поверхні слизової оболонки язика й з'єднана з порожни-юю рота через смакову пору. Смакові клітини мають найкоротше ясиття з-поміж епітеліальних клітин організму: у середньому через кожні 250 годин стара клітина змінюється молодою, що рухається до центру смакової бруньки від її периферії. Кожна з рецепторних макових клітин завдовжки 10—20 мкм і завширшки 3—4 мкм має на інці, оберненому в просвіт пори, ЗО—40 надтонких мікроворсинок втовшки 0,1—0,2 мкм і завдовжки 1—2 мкм. Вважають, що вони іідіграють важливу роль у збудженні рецепторної клітини, сприй-аючи ті чи інші хімічні речовини, адсорбовані в каналі бруньки. _рипускають, що в ділянці мікроворсинок розташовані активні цент-»и — стереоспецифічні ділянки рецептора, які вибірково сприймають ізні адсорбовані речовини. Етапи первинного перетворення хімічної інергії смакових речовин на енергію нервового збудження смакових юцепторів ще не відомі.

Абсолютні пороги смакової чутливості багато в чому залежать ід стану організму (вони змінюються в разі голодування, вагітності що). При вимірюванні абсолютної смакової чутливості можливі ;ві її оцінки: виникнення непевного смакового відчуття (яке відрі-няється від смаку дистильованої води) й усвідомлене сприйняття, або впізнання певного смаку. Поріг сприйняття, як і в інших сенсо­рних системах, вищий від порога відчуття. У випадку тривалої дії смакової речовини спостерігається адаптація до нього (знижується інтенсивність смакового відчуття). Тривалість адаптації пропорційна концентрації розчину. Адаптація до солодкого й солоного розвива­ються швидше, ніж до гіркого й кислого.

При змішуванні кількох смакових речовин може виникнути нове смакове відчуття, що відрізняється від смаку компонентів, які укладають суміш.

V.   Самостійна робота учнів

Завдання учням,

1.                   Опишіть приклади адаптаційної здатності нюхового та смакового аналізаторів.

2.                   Дайте характеристику поняттям «смаковий поріг» та «нюховий поріг».

VI. Домашнє завдання

          Вивчити матеріал підручника § 7. Виконати завдання: підручник с. 32, № 1—5.