Гриби – делікатес і отрута

Гриби – делікатес і отрута

Гриби – це одне з найцікавіших і найтаємніших явищ природи, цінний харчовий продукт, однак серед грибів багато отруйних, які можуть викликати сильні отруєння, а іноді і смерть. Це такі гриби, як бліда поганка, мухомори, опеньки несправжні та багато інших. Для отруєння досить з’їсти половину поганки, а смертність від неї досягає більш як у 50 % випадків.
Бліда поганка – смертельно отруйний гриб. Шапинка зеленувата, жовтувата, біла, а плівчасті залишки покри-вала на ній бувають рідко. Пластинки до старості білі. Ніжка біла, з ніжним кільцем; внизу подібна на бульбу, з піхвою. М’якуш і споровий порошок білі. Бліду поганку легко сплутати з печерицями, зеленками та сироїжками.

З білим грибом можна сплутати і такі неїстівні гриби як жовчний (гірчак) та чортів. У них своєрідний неприємний запах. М’якуш на зломі стає рожевим, чого не має у білого гриба.

Бувають неспецифічні отруєння їстівними грибами.

10.2. Симптоми отруєння грибами

Розрізняють чотири групи отруєння людей грибами, у тому числі:
Перша група – отруєння грибами строчками, виявляється через 6-10 годин, з’являється слабкість, нудота, блювота, іноді розлад шлунку.
Друга група – отруєння блідою поганкою і близькими до неї видами грибів, виявляється через 8 - 24 години, раптові болі в животі, блювота, розлад шлунку, слабкість, зниження температури, висока імовірність смертельних наслідків.
Третя група – отруєння мухоморами виявляється через 30 хвилин – 6 годин, появляється нудота, блювота, розлад шлунку, запаморочення, марення, розширення зіниць. Рідко наступає смерть.

Четверта група – отруєння опеньками несправжніми, жовчним і чортовим грибом та неспецифічне отруєння їстівними грибами при неправильному приготуванні, збе-ріганні та заготівлі. Відсутні загальні ознаки отруєння, яке виявляється через 30 хвилин – 2 години розладнанням шлунково-кишкового тракту.

10.3. Перша допомога при отруєнні грибами

У хворих, що отруїлися грибами, спостерігаються такі спільні ознаки недуги: болить усередині, розладнується шлунок, нудить, починається блювота, людина відчуває загальну слабкість. Спостерігається також зміна зіниць. Одна стає вужча, друга ширша. Буває, що іноді у хворого з’являються зорові і слухові галюцинації, конвульсії, ма-рення. Після збудження наступає втрата свідомості, при цьому спостерігається посмикування деяких м’язів. Найчастіше обличчя і пальців рук.

Навіть при легкому отруєнні грибами треба негайно звернутися за медичною допомогою чи відправити хворого до лікарні. Часто від того, як швидко буде надано медичну допомогу, залежить життя людини. Дещо можна зробити хворому до того, як прийде лікар. Насамперед треба прикласти до живота і ніг грілки. Щоб не допустити активного всмоктування отрути в організм, треба як найшвидше промити шлунок: дати випити хворому 3-4 склян-ки солоної води, а тоді визвати блювоту. Процедуру повторювати декілька разів.
Після цього рекомендується дати хворому міцного чаю, кави або молока. Але поки прийде лікар, не годувати. І, звичайно, не можна давати хворому спиртних напоїв, оцет, бо вони сприяють всмоктуванню отрути. Щоб установити причини отруєння, варто зберегти рештки грибів. 

10.4. Профілактика отруєння грибами

1. Збирайте тільки ті гриби, які добре знаєте.

2. Ніколи не вживайте у їжу незнайомі гриби.

3. Добре знайте відміни їстівних і отруйних грибів.

4. Не збирайте ніяких грибів близько від залізничних і автомобільних шляхів, атомних і теплових електростанцій, великих промислових зон.

5. Не купуйте на базарах суміші грибів із різних їх видів у якості грибної ікри, салатів, пирогів з грибами і інших виробів з подрібнених грибів.
6. Не робіть домашню заготівлю грибів у герметичній упаковці, що викликає захворювання ботулізмом.

7. Будь-яку заготівлю грибів на зберігання робіть тільки у відкритому посуді під марлею або папером.

8. Обов’язково перевіряйте гриби на радіоактивність.

9. Сушіть тільки певні види грибів, такі як білий гриб, підосичник, підберезник, маслюк, моховик, зморшок і трюфель білий; не користуйтеся сумнівними методами перевірки грибів на отруйність.   

10.5. Правила збирання грибів

1. Збирайте в лісі лише ті гриби, про які ви знаєте напевне, що вони їстівні.

2. Гриби, яких ви не знаєте чи які викликають у вас сумнів, не кладіть у їжу і не пробуйте сирими на смак.

3. Ніколи не беріть і не їжте грибів, що мають біля основи ніжки подібне на бульбу потовщення, вольву (як у червоного мухомора), не куштуйте їх.

4. Коли збираєте пластинчаті гриби, особливо сироїжки та лісові печериці, намагайтеся брати їх цілою ніжкою, щоб не допустити помилки, про яку згадано у попередньому пункті.

5. Збираючи для засолювання вовнянки, чорнушки, грузді, підгрузди та інші гриби, що мають молочний сік, обов’язково вимочіть їх і добре виполощіть у холодній воді, аби вимити гірку шкідливу для шлунку речовину. Те саме треба зробити з валуями, сироїжками, що мають їдкий, гіркий присмак, та із свинушками.

6. Назбиравши сморжів і зморшків, не забувайте, що їх неодмінно слід перекип’ятити (7-10 хвилин) у воді, щоб виварити отруту; воду після кип’ятіння вилити.

7. Ніколи не збирайте і не їжте грибів перезрілих, переслизлих, зморхлих, червивих, зіпсованих.

8. Не їжте сирих грибів.

9. Якщо ж зустрінете в лісі бліду поганку, краще знищіть її. Червоний мухомор залишайте для лосів.

10.6. Деякі народні способи визначення отруйності
грибів,  якими не слід користуватися

1. Опущена у відвар грибів срібна ложка чи срібна монета чорніє, якщо в каструлі є отруйні гриби.

Потемніння срібних предметів залежить від хімічного впливу на срібло амінокислот, в яких є сірка (утворюється сірчане срібло чорного кольору). Такі амінокислоти є і в їстівних грибах, і в отруйних.

2. Якщо цибулина або часник, які варяться разом з грибами, буріють або синіють, серед їстівних є отруйні гриби.

Побуріння чи почорніння цибулі і часнику можуть викликати як отруйні, так і не отруйні гриби залежно від наявності в них ферменту тирозинази.

3. Отруйні гриби обов’язково викликають скисання молока.

Молоко скисає від наявності ферменту типу пепсин і органічних кислот, які можуть бути як в їстівних грибах, так і в отруйних

4. Личинки комах слимаків не їдять отруйних грибів.

Личинки і слимаки поїдають і отруйні, і їстівні гриби.
5. Отруйні гриби обов’язково мають неприємний запах, а їстівні – приємний.

Бліда поганка пахне майже так, як і печериця.

ОТРУЙНІ ГРИБИ

Приємно погожого дня побродити неходженими лісовими стежинами по грибних місцях. Травичка ще сизіє від враніш­ньої роси, а над лісом розтає синювато-молочний туман. Під ногами шелестить давно опале листя, похрускує хмиз. Лісова тиша повниться пташиними хорами. Десь неподалік гучно висту­кує дятел. А он безшелесно перелітає з гілки на гілку білоч­ка. Виграючи своїм пишним хвостом, вона швидко бігає вниз по стовбурі дерева, спиняється біля сучка. Принишкла, зиркнула довкола своїми бистрими, чорними, як намистинки, оченятами.

Під чарівним промінням золотого сонця неповторна краса – березового царства. Білокорі красуні наче вітають раннього грибника своїми розлогими, в зеленавому серпанку, кронами, ледь-ледь погойдуючи ніжними, опущеними до землі вітами.

Починається грибний сезон, до якого грибники вже приго­тували кошики. А досвідчені лікарі-реаніматологи запаслися необхідними медикаментами та інструментами, щоб багато хто з любителі в лісових дарі в дожив до наступного сезону. Статистичні дані щорічної кількості отруєнь грибами та їх наслід­ки – сумні.

Незважаючи на широку профілактичну роботу, численні вис­тупи по радіо та телебаченню, у пресі, загальна кількість отруєнь грибами, особливо дітей, з року в рік не меншає.

Основними причинами отруєнь грибами є незнання відмінностей між їстівними та неїстівними, безпечність при збиран­ні грибів та порушення правил приготування їх.

Отже, єдина можливість грибника виключити помилки – це знання за атласом їстівних та неїстівних грибів, а також прак­тичний досвід. Для отруєння не обов'язково саме з’їсти поганий гриб, просто досить потримати в руках бліду поганку, а потім цими ж руками збирати і їсти ягоди. Отруєння може спричинити споживання нормальних гриб, що ростуть у несприятливих еколо­гічних зонах: наприклад, бувають випадки отруєння печерицями, що росли уздовж транспортної магістралі (вони акумулювали у собі отрути з вихлопних газів). Навіть абсолютно їстівний гриб, будучи концентрованим білковим субстратом, може спричинити важ­кі кишково-шлункові розлади у дітей і дорослих з порушенням сис­теми травлення.

Отже, перші ознаки отруєння можуть виникнути у проміжку від кількох годин до 3 діб після вживання грибів у їжу. При пер­ших симптомах отруєння - нудоті, блювоті, запамороченні, поносі тощо негайно потрібно звернутися до медичного закладу.

Самолікування у випадках отруєння грибами ніколи не дає позитивного­ результату. Але до надання кваліфікованої медичної допомоги необхідно промити шлунок, прийняти активоване вугіл­ля (2 таблетки для дитини дошкільного віку і до 5 таблеток - для дорослих), очистити кишківник, випити одну столову ложку олії, пити якнайбільше рідини.

Загадки, прислів’я та прислів’я про гриби

1. В теплий дощик народився, парасолькою накрився.
2. Маленький, чепурненький, крізь землю пройшов, червону шапочку  знайшов.
3. Стоїть при дорозі на одній нозі і шапочку має, та нікого не вітає.
4. Є шапка, але немає голови; є нога, але без черевика.
5. Маленький, біленький, а бабу з воза зсадить.
6. Під дубочком народився, парасолькою накрився, може б з лісу пострибав, якби другу ногу мав.
7. З головою та безносий, невидющий, безголосий, на одній нозі панич – не озветься, як не клич!
8. Під хвоєю ховаються, чи листям укриваються, шапки не знімають, дощику чекають.
9.Всі ми в шапочках-брилях заховались під кущі, бо як вийдемо на шлях – враз опинимось в борщі.
10. Назвався грибом – лізь у кошик.
11. Багато грибів восени – чекай неврожаю.
12. З’явились опеньки – скінчилось літо.
13. Пізній гриб – пізній сніг.
14. Літо з дощами – осінь з грибами.
15. Зацвіла калина, шипшина і суниці – скоро з’являться сироїжки.
16. Пізнє цвітіння горобини – на довгу грибну осінь.

Вікторина „Чи знаєте ви гриби?”

 1. Під осикою гриб. Шапочка у нього оранжево-червона, дуже схожа на опале листя осики. Здогадалися, що це за гриб? Якщо ні – розріжте ножем шапочку, чи ніжку гриба. М’якуш гриба – білий і враз починає синіти, і чим далі – тим більше.  (Красноголовець)

2. Згадай, у яких грибів шапочки різного кольору, але всі вони носять одне ім’я.  (Сироїжки)

3. Трухлявий пеньок допоможе вам правильно знайти дорогу до цих грибів. Які ж гриби ростуть на пеньках і руйнують їх?  (Опеньки)

4. В листяних лісах їх не знайдеш. Вони ростуть в ялинових, а частіше в соснових лісах. Та не по одному, а цілим сімейством. В хорошу погоду цей гриб сухий, шапочка шовковиста, блискуча. Шкірка на шапочці легко відділяється і шапочку можна обчистити, як яйце. А в дощову погоду шапочка гриба стає слизькою, маслянистою. Тому цей гриб називається...? (Маслюк)

5. Його добре видно здалеку. На високій білій ніжці, в червоній шапочці, покритій білими краплинками. Але якщо гриб не ховається під деревом, а сам запрошує грибника, то тут щось не те. Напевно, це отруйний гриб. Але топтати його не потрібно. Хай собі росте, а як постаріє, краї шапочки загнуться доверху і він перетвориться в блюдце на ніжці. Пройде дощ і у блюдечко потрапить вода. Але це вже буде не проста вода, а отрута. Якщо муха захоче напитися води, вона гине не встигнувши злетіти. Тому гриб назвали...?  (Мухомор)

6. Ім’я для нього не дуже підходить. Якщо гриб росте під сосною, шапочка його має колір соснової кори. А під ялиною росте гриб з шапочкою зовсім іншого кольору – зеленувато-синього. Якщо невпевнений – обріж ножем оранжеву ніжку. На зрізі виступить краплинка оранжевого соку. Спробуй язиком на смак, і відчуєш присмак смоли. Що це за гриб?  (Рижик)

7. А оцей навіть на гриб не схожий. Все у нього не так. По-перше, з’являється раніше інших, тільки сніг зійде. По-друге, у грибів добре видно шапочки і ніжки, а у нього все зрослось, не розумієш, де що. І все-таки це - перший їстівний гриб, що виріс цього року. А тому, що він такий смішний і зморщений, його назвали...?  (Зморшок)

       

Обережно! Дикорослі отруйні рослини!

Природа України багата на різноманітні рослини. Серед них зустрічаються дуже небезпечні для здоров’я. Щоб запобігти отруєнню, ніколи не їжте та навіть не куштуйте дикорослих ягід, плодів, кореневищ, якщо не впевнені, що вони їстівні.

При перших проявах отруєння відразу ж зверніться за кваліфікованою медичною допомогою, а до огляду лікаря треба декілька разів промити шлунок розчином соди або світло-рожевим розчином марганцю. Після цього можно випити міцного чаю, кави або злегка підсоленої води (для відновлення водно-сольового балансу). В разі отруєння ні в якому разі не вживайте їжі, особливо алкоголь та молоко (вони лише посиліють дію отрути). Головне - ніякого самолікування! Тому що чим більше токсинів потрапить у кров, тим важчим буде перебіг отруєння.

	ДУРМАН. Однією з найбільш отруйних рослин є дурман. Це однорічна трав’яниста рослинна з гіллястим порожнистим стеблом. Листки яскраво-зелені з більш блідою нижньою поверхнею. Квіти великі, з лійкоподібними білими віночками. Плід – коробочка, покрита численними колючками. Вся рослина отруйна. Явища отруєння: сильний головний біль, сухість у роті, нервове збудження, психічні розлади.
	БЛЕКОТА ЧОРНА. Росте скрізь – на дворах, пустирях, вздовж парканів та доріг. Стебло рослини клейкувате, в пухнастих волосках. Квіти подібні до квітів картоплі. Плід – двогнізда коробочка з кришкою. Розкривши коробочку і висипавши на руку насіння, маленькі діти можуть вкинути його до рота, приймаючи за зерна маку. Симптоми отруєння  подібні до отруєння дурманом.
	ЦИКУТА ОТРУЙНА. Рослина сімейства зонтичних, заввишки від 60 до 120 сантиметрів. Росте на драговинних низинних місцях, біля рік та ставів, а то прямо у воді. Квіти білі, найотруйніша частина  - кореневище. Воно здуте, розподілене перетинками на окремі порожнини. Листки та інші частини рослини, якщо їх потерти пальцями, неприємно пахнуть. Отруєння бувають, коли приймають кореневища цикути або сік цієї рослини за їстівні.
	БОЛИГОЛОВ – друга отруйна рослина сімейства зонтичних. Місця виростання – городи, пустирі, рідше береги річок. Стебло до 60 – 180 сантиметрів, голе, гіллясте, в нижній частині з червоними плямами. Цвіте білими квітками, зібраними в зонтик, наприкінці червня – липня. Рослина неприємно пахне, якщо її розтерти між пальцями (запах миші). При отруєнні болиголовом потерпілі скаржаться на головний біль і запаморочення.
	ЖОСТІР. Небезпечними для вживання є ягоди деяких кущів. Жостір (крушина) – досить великий кущ, заввишки до трьох метрів. Листки еліпсовидні, розташовані на стеблі окремо один від одного, по спіралі. Квіти з внутрішнього боку білі, зовні – зеленуваті. Плоди червоні, потім чорніють. На одному кущі трапляються ягоди різного кольору і відтінків. Листки і плоди можуть спричиняти блювання та розлади травлення.
	ЖИМОЛОСТЬ – кущ заввишки до двох метрів. Листки овальні, супротивні, з короткими черешками, молоді листки і гілочки в м’яких волосочках. Кора на старих гілках темно-сіра. Темно-червоні ягоди сидять попарно, так само розташовані і квіти (травень-червень), що мають жовто-білий колір.
	ВОВЧЕ ЛИКО (вовча ягода) – одна з найотруйніших рослин середньої смуги. Невисокий кущ, який переважно росте в листяних лісах. Цвіте до появи листків, коли ще не зійшов сніг. Кора жовтувато-сіра з дрібними бородавочками. Листки обернено-ланцетовидні. Плоди – яскраво-червоні, овально-довгасті ягоди, солодкі на смак. Кілька з’їдених ягід можуть спричинити смерть. Кора також отруйна - вона легко здирається. Квіти подібні до бузку і мають тонкий аромат, схожий на запах гіацинта.

Жодна розсудлива людина не стане, звичайно, навмисне чіпати отруйну рослину. І, проте, від опіків рослинами страждають і малі діти, і досвідчені дорослі.

Існує чимало небезпечних видів, проте пальма першості належить борщовику. Він своєю підступністю не поступається знаменитому американському отруйному плющу - сумаху.

Чим би не спричинено подразнення, головне, скоріше змити отруту з рук і інших частин тіла. Якщо реакція все-таки виникла, існує багато способів зменшити свербіння і підсушити пухирі, що вискочили на шкірі.

Роздратування звичайно завдадуть отруйні речовини, що знаходяться у волосках ягід і вегетативних органів рослин. Ви наражаєтеся на небезпеку і в лісі, і на садовій ділянці, й удома (отруйні, наприклад, красуня глоріоза і диффенбахія - улюблена офісна рослина).

Зазвичай реакція виявляється відразу або незабаром після контакту з рослиною. Що стосується сумновідомого борщовика, то після того, як висипу не стане, на шкірі можуть залишатися пігментні плями, що зберігаються до півроку.

При опіках борщовиком рекомендується густо намилити уражене місце господарським милом і змити лосьйоном, що містить спирт.

Протерти лосьйоном або одеколоном рекомендується також кропив'яні опіки.

Якщо ви точно не знаєте, яка саме рослина причинила вам дискомфорт, завжди допоможе обмивання великою кількістю холодної води.

У жодному випадку не розтирайте уражене місце. Так ви можете рознести подразнюючу речовину буквально по всьому тілу. Особливо важливо не доторкатися до обличчя та очей. До того ж розтирання стимулює кровоток, а значить, надходження до ураженого місця нових і нових речовин, що підтримують запалення.

Як при будь-якому запаленні, полегшення принесуть холодні компреси або прикладання льоду до уражених місць.

Якщо роздратування викликано вовчим ликом (при попаданні соку ягід на шкіру), рекомендуються пов'язки з синтоміциновою маззю і маззю Вишневського.

Борщовик

Росте він обабіч річок, доріг, лісів та полів, а тепер поступово перебирається і на селянські поля, дачні ділянки. Борщовик — отруйна рослина висотою до двох метрів, а то й більше.

 Його листя та інші частини стебла можуть викликати небезпечні опіки. Коли сік потрапляє на шкіру, то через декілька годин, а то й днів вона червоніє. При сильних опіках піднімається температура, починається лихоманка, з’являються виразки. Після лікування на їх місці залишаються темні плями. Можливі і смертельні випадки після контакту з борщовиком. Особливо, якщо вражаються рот чи гортань. Найчастіше від борщовика страждають діти.

Серед великої кількості рослин, що зустрічаються в лісі, на берегах річок, боліт, на городах, є багато отруйних. Попадаючи в організм людини, вони можуть спричинити отруєння і навіть смерть. 

Однією з найотруйніших трав’янистих рослин є болиголов. В перший рік росту він розвиває пучок прикореневих листків. У цьому ста­ні іноді й плутають його з петрушкою, що дуже небезпечно. Особ­ливо легко помилитися дітям, коли грядка чи рядок з петрушкою розміщені в забур’яненому місці, де часто росте по сусідству і болиголов. Усі частини рослини смердять мишами. Схожий на петрушковий і його корінь. Це все і стає причиною отруєння бо­лиголовом. На другому році росту розвивається галузистий пагін, який на доброму ґрунті сягає 2 м заввишки /звичайно 70-150 см/. Стебло голе, борозенчасте, із синюватим нальотом, вкрите поздовж­німи рисочками. Міжвузля стебла дудчасті. Діти іноді роблять з цього свищики та циркавки і беруть у рот, що дуже небезпеч­но. Плоди /насіння/ округло-яйцевидні, ребристі /отруйні/. Цвіте болиголов з травня по вересень. У народі знають сильну отруйність усіх частин цієї рос­лини. Але вона має і лікувальні властивості. Вживати болиго­лов можна тільки з дозволу лікаря. 

Ще одна досить отруйна рослина - блекота. Це дворічна трав’яниста рослина з галузистими, густо вкритими м’якими во­лосками, пагонами, трохи липкими, заввишки 30-70 см. Листки яйцевидні, загострені. Квітки досить великі, чашечка біля ос­нови клейко-волосиста, віночок п’ятилопатевий, бруднувато-жов­тий. Плід - глечикоподібна коробочка з кришечкою, яка розкри­вається при достиганні, наповнена дрібним бурувато-сірим насін­ням. Цвіте з травня по жовтень. Росте на засмічених місцях, по садах, городах, дворах, пустирях, вулицях, при дорогах, попід сараями і т.д. Треба попереджати дітей, щоб не куштували «маку» з глечи­ків - тобто насіння блекоти, бо це може мати трагічні наслідки. Незважаючи на отруйність, цю рослину не потрібно знищувати, тому, що вона на межі зникнення. А в медицині її використовують досить широко. 

До сильно отруйних однорічних трав’янистих рослин відно­ситься дурман. Стебло у нього вінчасто-галузисте, гладке. Лис­тки великі, майже лопатеві, загострені. Віночки квіток великі, білі. Плід - велика коробочка, зовні з зеленими колючками. Цвіте з червня по серпень. Росте на пустирях, засмічених міс­цях, на городах, вздовж сільських вулиць, на старих звалищах. Листки збирають під час цвітіння рослин, а насіння - восени з достиглих потрісканих коробочок, обережно, тобто не торкаю­чись руками рота, носа, очей. Щороку заготовляють свіжі запаси рослини, старі залишки спалюють. Дуже необхідна ця рослина в медичній практиці, оскільки має лікувальні властивості.

В лісах нашої області зустрічається ще одна дуже отруйна рослина - вовчі ягоди, або вовче лико. Це кущ заввишки 30-150 см., який зацвітає в березні-квітні. Квітки рожеві, запашні - пах­нуть вином, сидять невеликими пучками по боках верхівок гілок і з’являються ще до листків. Кора жовтувато-сіра, зморшкувата. Старші гілки голі, молоді - опущені, листки довгасті, до осно­ви звужені. Плід - соковита однонасінна ягода, дозрівають у червні-серпні. Для використання в медицині з цієї рослини навесні збирають кору гілок, восени - стиг­лі ягоди. При збиранні кори варто захищати рукавичками руки, тому, що можуть з’явитися пухирці і виразки. Навіть пил сухої розім’ятої кори при вдиханні викликає запальні процеси слизової носа, очей. Ягоди менш отруйні. Збирають їх восени стиглими і сушать на папері.

До отруйних рослин належить молочай. Є декілька видів мо­лочаю: сонячний, болотний, кипарисовидний, лозяний. Це росли­ни з молочним соком. Ростуть на засмічених місцях, біля доріг, на городах, полях, в сухих соснових лісах, на пісках, луках, берегах річок, серед чагарників. Цвіте молочай у червні-серпні. Сама рослина багаторічна, сірувато-зелена або сизувата, гола, заввишки до 175 см. Молочай також має широке застосування в медицині.  

Дуже отруйною вважається і така трав’яниста рослина, як вороняче око. У неї стебло пряме, стояче, заввишки 15-З0 см. У верхній частині стебла яйцевидні, коротко загострені листки. Квітки - по одній у кожної рослини. Плід - сизувато-чорна ягода. Цвіте у травні-червні. Росте в тінистих, переважно листяних лісах, заростях. З цією рослиною треба поводитись дуже обережно під час збирання на ліки.

На забур’янених місцях, біля доріг, житла, на берегах рі­чок росте ще одна отруйна рослина - паслін чорний. Це трав’яниста рослина, заввишки 25-70 см. Листки яйцевидні з зуб­частим краєм. У неї дрібні білі квіточки і кулясті чорні ягоди, які часто приваблюють дітей. Та смакувати ними аж ніяк не пот­рібно, бо вони отруйні. Хоч і не дуже широко, проте ця рослина має застосування в медицині.

Необхідно звернути увагу і на таку, здавалось би знайому рослину, як картопля. Всі ми кожен день споживаємо її у їжу. Але не всі знають, що картоплею можна отруїтися. У всіх части­нах цієї рослини міститься отруйна речовина соланін. В дозрілій картоплині цієї речовини небагато, більше в самій шкірці. Не рекомендується вживати позеленілу картоплю, а також при її загниванні і проростанні. Тоді соланіну утворюється набагато більше. Відомі випадки отруєння картоплею як людей, так і тварин.

Що ж треба робити при отруєнні рослинами? Насамперед, необхідно викликати лікаря або самому зверну­тися в найближчу поліклініку. Та першу допомогу потрібно нада­ти якнайшвидше, не чекаючи приходу лікаря, адже багато отрут діють настільки швидко, що найменша затримка при наданні допомоги потерпілому може призвести до важких наслідків. Перш за все, необхідно промити шлунок теплою водою з сіллю і викликати блю­воту. Дуже важливо запобігти можливості всмоктування отрути в шлунку. Тому до приходу лікаря можна приймати суміш 2-3 яєчних білків з 250 грамами води або 0.5 літра молока. Через 20-30хв. після прийому протиотрутної суміші необхідно викликати блювоту. Якщо потерпілий знаходиться без свідомості або схвильований, як це буває при отруєнні блекотою, дурманом і т.д., необхідно добре слідкувати, щоб він не заподіяв собі ніяких травм. Якщо потерпілий торкався до отруйних рослин, які викли­кають запалення шкіри, то необхідно промити уражені частинки шкіри водою /краще гарячою/ з милом і добре протерти ватним тампоном, змоченим 2% розчином марганцю, в крайньому випадку одеколоном. Для попередження отруєння такими рослинами важливо знати їх особливості, вміння розрізнити отруйні рослини від неотруй­них попереджує від отруєнь. Не можна залишати дітей, особливо дошкільного і молодшого шкільного віку без нагляду в місцях, де трапляються отруйні рослини. Навколо житлових будинків, на терито­рії дитячих садків, шкіл отруйні рослини потрібно знищувати.

Вікторина «Чи знаєте ви отруйні рослини?»

1. Дворічна майже гола рослина заввишки 50-200 см., стебло прямостояче, дуже розгалужене, борозенчасте, порожнисте, часто сизе, внизу з червоно-бурими плямами. Листки 30-60 см. завдовжки, голі, з порожнистим черешком. Середні і верхні листки дрібніші. Квітки білі. Люди часто приймають цю рослину за петрушку. Росте вона на лісових галявинах, засмічених місцях. Вся рослина смер­дить мишами. /Болиголов/

2. Багаторічна гола рослина заввишки 50-120 см. Кореневище навесні майже округле, щільне, восени довгасте, порожнисте, роз­ділене поперечними перегородками на повітряні камери. З надрізів кореневища виділяється світло-жовтий сік, що подібний запаху селери. Стебло прямостояче, вгорі розгалужене, порожнисте, часто з фіолетовим або пурпурним відтінком. Росте на болотах, вогких луках, біля берегів, у воді. Цвіте у липні-серпні. Надзвичайно отруйна рослина, особливо кореневище. /Цикута/

3. Залозистоволохата рослина заввишки 20-60 см., з майже неправильними, сидячими квітками. Віночок брудно жовтуватий, вкритий сіткою фіолетових жилок. Плід - глечикоподібна коробочка, яка містить дрібне насіння, що нагадує мак. Росте по засмічених органічними рештками місцях, отруйна (містить алкалоїд гіосціамін та ін.). Часті випадки отруєння дітей і рогатої худоби. Блекота використовується в медицині. Росте як бур’ян на засмічених місцях, пустирях, вигонах, поблизу жител. Цвіте в травні-вересні. /Блекота/ 

4. Однорічна рослина. Стебло - пряме, висотою 30-120 см, вилчасторозгалужене, неопушене. Листки - чергові, яйцевидні, виїмчасто- зубчасті, загострені, на черешках довжиною 5-10 см. Квітки - на коротких ніжках, поодинокі в розгалуженнях стебла. Чашечка трубчаста, п'ятигранна. Віночок лійковидний, білий, у два рази довший за чашечку, до 10 см завдовжки. Корінь - стрижневий. /Дурман/

5. Кущ, заввишки 30-150 см., із сірою або жовтувато-сірою корою. Молоді гілки притиенуто-пухнасті з бурими бородавками. Листки скупчені на верхівках пагонів, зверху темно-зелені, зісподу світліші, голі. Квітки світло-рожеві або білі, запашні, з’являються до розпускання листків, зібрані пучками. Плід - м'я­систа, соковита, яскраво-червона або жовтувата ягода. Росте в листяних і мішаних лісах. Цвіте у квітні-травні. /Вовчі ягоди/ 

6. Багаторічна гола сиза рослина заввишки до 175 см., наприкінці цвітіння червоніє. Стебел кілька, вони прямі, розга­лужені. Листки майже сидячі. Суцвіття нерівне, розгалужене. Нектарники овальні або довгасті. Росте на заплавних луках, болотах, у степових балках. Цвіте у травні-червні. /Молочай болотний/  

ОТРУЙНІ РОСЛИНИ КАРПАТ

Вовчі ягоди (Daphne mezereum L.)

Вовчі ягоди (Daphne mezereum L.) – вид родини Тимелейові (Thymelaeaceae Juss.), представлений життєвою формою куща, заввишки до 1,5 м.

Про Вовчі ягоди чули усі, але мало хто знає як вони виглядають, хоча трапляються часто у дикій природі, особливо у лісах. В Україні зростає 5 видів, а у Карпатах один – зображений на світлині. У англійській мові Вовчі ягоди мають дуже дивну назву – Райська рослина (Paradise Plant), очевидно через їх дуже красиві і запашні квіти, що розцвітають ранньою весною. Дафне мезереум – це найбільш токсична рослина у карпатському реґіоні. Усі частини рослини містять сильнодіючі дафнетоксини: дафнін, коконін – алкалоїди, мезереїн – токсична смола. Вовчі ягоди не поїдаються жодними тваринами. Вважається, що смертельною дозою для людини є 10-15 ягід, які мають дуже привабливий яскраво-червоний колір. Симптоми отруєння проявляються впродовж кількох годин після споживання – це тремор рук, розширення зіниць очей, набряк слизових оболонок ротової порожнини і носоглотки, їх крововиливи, блювота, пронос, непритомність і можлива смерть.

Чемериця біла (Veratrum album L.)

Чемериця біла (Veratrum album L.) – вид родини Лілійних (Liliaceae Juss.), представлений життєвою формою багаторічних трав, заввишки до 1,6 м.

В Україні зростає два види, – власне, Чемериця біла та Чемериця чорна (Veratrum nigrum L.), українські ботаніки виокремлюють ще третій вид – Чемерицю Лобеля (Veratrum lobelianum Bernh.), хоча це лише підвид Чемериці білої. Токсичність цієї рослини була відома ще у Елладі та Давньому Римі. Її завжди використовували для виготовлення сильнодіючих отрут і не лише з метою вбивства певної особи, але й проти щурів та бліх… Найбільш токсичною частиною Чемериці є її м’ясисте кореневище, яке депонує низку різних видів алкалоїдів: вератридинн, протовератрин, цевадин, ґермерин, ґермін, рубієрвін, ізорубієрвін та ін. На основі Чемериці розробляють лікарства проти раку. Листя, стебла і квіти містять значно менші концентрації токсинів, проте, можуть спричинити сильне отруєння. Чемериця діє на нервову систему людини, спричинюючи блокаду передачі нервових імпульсів, зупинку дихання та серцебиття… Смерть наступає при дуже мізерних концентраціях алкалоїдів у крові, наприклад, смертельна доза вератридину – 0,17-0,4 нанограми (!) на мілілітр крові, а цевадину – 0,3-0,5 нанограмів на мілілітр крові [1 нанограм = 0,000 000 001 грама]. Симптоми отруєння проявляються впродовж кількох годин після вживання Чемериці – це нудота, блювота, розкоординація рухів (людина наче п’яна), параліч і смерть.

Наперстянка великоквіткова (Digitalis grandiflora Mill.)

Наперстянка великоквіткова (Digitalis grandiflora Mill.) – вид родини Ранникових (Scrophulariaceae Juss.), представлений життєвою формою багаторічних трав, заввишки до 1,2 м.

Отрути на основі Диґіталісу відомі ще з античності, вважається, що саме настоянкою Наперстянки на вині було отруєно Олександра Македонського. У середньовічній Європі з неї виготовляли ліки, проте дуже часто траплялись летальні випадки, тому популярність настоянок з цієї рослини зійшла нанівець. Лише у ХІХ столітті спиртові витяжки з наперстянки були введені у медицину з метою лікування серцево-судинних захворювань. У англійській мові Наперстянка отримала дві назви: Дзвоники мерця (Dead Man’s Bells) та Відьмин вогонь (Witches’ Gloves). На відміну від двох попередніх видів, Диґіталіс ґрандіфльора є менш отруйним. Основним токсином є глюкозид діґітоксин, який міститься в усіх частинах рослини. Симптоми отруєння проявляються у вигляді нудоти, блювоти, кишкових колітів, анурексії, проносу, гарячки і марення, згодом розпочинаються галюцинації, послаблення кров’яного пульсу, тремору, конвульсій та смерті.

Аконіт строкатий або мінливий (Aconitum variegatum L.)

Борець або Аконіт (Aconitum L.) – рослина родини Жовтецевих (Ranunculaceae Juss.), представлена життєвою формою багаторічних трав, заввишки до 1,8 м.

В Україні розповсюджено 19 видів Аконіту, 10 з яких зростають у Карпатах. Ззовні Борці дуже схожі між собою і їх може розрізнити лише фахівець, тому у статті вони наведені під загальною назвою Аконіт. Аконіти здавна використовуються у традиційній китайській та індійській медицинах, у Європі їх застосовували з часів Давньої Греці та Риму. Основним отруйним компонентом аконіту є алкалоїд аконітин, що є нейротоксином, який відкриває натрієві канали на поверхні мембран клітин, блокуючи, таким чином, нервові імпульси. Смертельною для людини є доза 1,5-6 міліграм. Аконітин дуже швидко поглинається слизовими оболонками рота і кишківника, проте, що найцікавіше, так само швидко він проникає через шкіру у організм. Дія отрути проявляється уже через кілька хвилин (!) – виникає відчуття оніміння (парестезія) у ділянці проникнення токсину, яке розповсюджується по всьому організмі, згодом наступає повна втрата чутливості (анестезія), починає морозити, спостерігається активне потовиділення, іноді отруєння супроводжується проносом. При значних концентраціях – наступає смерть.

Арніка гірська (Arnica montana L.)

Арніка гірська (Arnica montana L.) – вид родини Айстрових або Складноцвітих (Asteraceae Martinov), представлена життєвою формою багаторічних трав, заввишки до 35-40 см.

Жовтогарячі квіти Арніки гірської на альпійських і післялісових луках Карпат завжди причаровують туристів, проте, ця рослина є отруйною, оскільки містить алкалоїд геленалін. Дана речовина легко проникає через слизові оболонки та шкіру в організм, спричинюючи інтоксикацію. Дія геленаліну не є такою потужною, як алкалоїди і глікозиди вище згаданих видів, але при приготуванні чаїв чи спиртових витяжок можливе передозування ним. При цьому спостерігається нудота, ускладнене дихання, блювота, пітливість, кишкові коліти, пронос, можлива зупинка серця.

Задля запобігання прикрим випадкам, потрібно знати отруйні рослини “в лице”. Уважно вдивіться у фотографії і за пам’ятайте їх. Не зривайте отруйних рослин, не вживайте їх у їжу, не готуйте з них настійок і чаїв. Будьте обачними і хай Вам щастить.

Read more: http://www.naturalist.if.ua/?p=1899#ixzz16DCiBoci

Квіти прикрашають сади, парки, дачі та підвіконня квартир. Проте деякі з «миролюбних» на вигляд, а головне звичних для нас рослин можуть спричинити небезпечне отруєння.  Нічого дивного у цьому немає, адже часто рослини містять природні отрути, можуть виділяти надто сильний аромат чи містити сік, здатний завдати опіків. Групою ризику є діти до шести років, котрі без догляду дорослих можуть скоштувати квітки отруйних рослин, які яскравим виглядом привертають дитячу увагу. 

10 отруйних рослин у наших садах (livescience.com)

1. Гліцинія Квіти гліцинії утворюють пишні блакитні, рожеві та білі каскади на лозі, котра плететься парканами та деревами. Рослина, яку також називають декоративним горошком, є абсолютно токсичною і може спричинити нудоту, судоми та діарею, а для покращення стану недужого може знадобитись навіть крапельниця.

2. Наперстянка Наперстянка – це рослина із напівпрозорими рожевими, бузковими й білими квітками, часто крапчастими всередині. Вона сягає метра заввишки. Латинська назва рослини Digitalis purpurea часто трапляється у назвах ліків для серця. Проте неконтрольоване вживання наперстянки може серцеві проблеми спричинити – адже перш ніж вона стане ліками, мусить пройти спеціальну обробку на фармацевтичному заводі.

3. Гортензія Гортензія – популярна садова рослина, що сягає до п’яти метрів заввишки. Цвіте рожевими, синіми або зеленкувато-білими квітками, що зібрані у великі китиці, які так і тягне скуштувати, немов солодку вату. Проте ці квіти викликають біль у шлунку, нудоту, свербіж, слабкість і потовиділення. У деяких випадках було зареєстровано кому, конвульсії та проблеми з циркуляцією крові. На щастя, від отруєння гортензією є антидоти і багато ліків для зняття симптомів.

4. Конвалія Ці ніжні рослинки, що милують наше око у травні, отруйні від кінчиків своїх тендітних білих квіточок-дзвоників до води, в яку ставили букет. Якщо в їжу потрапить незначна кількість рослини, це навряд чи завдасть шкоди, проте якщо з’їсти багато, виникнуть такі симптоми: нудота, біль у роті та шлунку, судоми, розлад травлення, нерівномірне серцебиття. Навіть вдихання чудового аромату цих квітів може викликати отруєння. Найкраще буде промити шлунок, випити активованого вугілля, а у разі проблем із серцем – серцеві краплі.

5. Анзуріум Темно-зелені листочки у формі серця, м’ясиста криваво-червона квітка із тичинкою, яка дуже нагадує штекер – ось він, анзуріум. Рослина має ще й іншу назву – «квітка фламінго». При отруєнні цією чудовою квіткою в роті виникає печія, набряки, опіки. Голос може стати скрипучим, постраждалому важко ковтати. Згодом симптоми минають, а швидко полегшити їх можуть холодні рідини, солодка, насіння льону і знеболювальне.

6. Хризантема Хризантема оспівана чи не всіма японськими поетами. В англомовних країнах ці оранжеві й жовті квіти дарують у маленьких горщика на День подяки та Геловін. Росте хризантема повільно, проте з часом може розростатись до великих кущів, яких стережуться дикі та свійські тварини. І знаєте чому? Квіти хризантеми для них токсичні. На людей отрута діє не так сильно, проте пилок може спричинити свербіж, почервоніння і набряк шкіри.

7. Олеандр Цей вічнозелений кущ – традиційна окраса парків і садів у Середземноморському регіоні та США. Якщо у більшості рослин отруйні лише певні частини, то у випадку з олеандром кожна його часточка наповнена отрутою. Іноді навіть випадкове вдихання диму від палаючого олеандру може спричинити проблеми зі здоров’ям. Небезпечна навіть вода, у якій побували червоні, рожеві та білі пелюстки квіток олеандру. Симптоми отруєння – тахікардія, прискорене уповільнене серцебиття.

8. Фікус Фікус також відомий як плакуче фігове дерево чи дерево Бенджаміна. Існує понад 800 видів фікусових дерев, кущів та лози, багато з яких вирощують вдома у горщиках, а у теплих широтах – просто на подвір’ях, де деякі представники виду фікусових сягають 23 м. Незважаючи на різноманіття сортів, фікус почасти токсичний. Він здатен викликати алергійні реакції шкіри, свербіж і набряки.

9. Родонедрон Кущі родонедрону й азалії прикрашають своїм пишним цвітінням мало не кожен двір. Проте слід мати на увазі, що їхнє листя отруйне, так само як і нектар квіток. Якщо ж скоштувати ці вічнозелені рослини, це викличе печію у роті, підвищене слиновиділяння, нудоту, розлад травлення і пощипування шкіри. У складних випадках може бути головний і м’язовий біль, запаморочення, тахікардія. Лікарі в таких випадках зазвичай призначають препарати для нормалізації серцебиття і зняття неприємних симптомів.

10. Нарцис Ці яскраво-жовті та ясно-білі квіти, провісники весни, помірно токсичні, зокрема їхні цибулини. Деякі люди, особливо діти, плутають їх із цибулею. Вживання в їжу цибулин нарциса здатне викликати нудоту, судоми і розлад травлення. При тяжкому отруєнні лікар може призначити навіть крапельницю і постільний режим.

Це повинен знати кожен

 10 отруйних рослин у наших садах

Квіти прикрашають сади, парки, дачі та підвіконня квартир. Проте деякі з «миролюбних» на вигляд, а головне звичних для нас рослин можуть спричинити небезпечне отруєння, застерігає livescience.com. Нічого дивного у цьому немає, адже часто рослини містять природні отрути, можуть виділяти надто сильний аромат чи містити сік, здатний завдати опіків. Групою ризику є діти до шести років, котрі без догляду дорослих можуть скуштувати квітки отруйних  рослин, які яскравим виглядом привертають дитячу увагу.

Гліцинія
     Квіти гліцинії утворюють пишні блакитні, рожеві та білі каскади на лозі, котра плететься парканами та деревами. Рослина, яку також називають декоративним горошком, є абсолютно токсичною і може спричинити нудоту, судоми та діарею, а для покращення стану недужого може знадобитись навіть крапельниця.

 Наперстянка
       Наперстянка – це рослина із напівпрозорими рожевими, бузковими й білими квітками, часто крапчастими всередині. Вона сягає метра заввишки. Латинська назва рослини Digitalis purpurea часто трапляється у назвах ліків для серця. Проте неконтрольоване вживання наперстянки може спричинити серцеві проблеми.

                                             

 

Гортензія
    Гортензія – популярна садова рослина, що сягає до п’яти метрів заввишки. Цвіте рожевими, синіми або зеленкувато-білими квітками, що зібрані у великі китиці, які так і тягне скуштувати, немов солодку вату. Проте ці квіти викликають біль у шлунку, нудоту, свербіж, слабкість і потовиділення. У деяких випадках було зареєстровано кому, конвульсії та проблеми з циркуляцією крові. На щастя, від отруєння гортензією є антидоти і багато ліків для зняття симптомів.

Конвалія

      Ці ніжні рослинки, що милують наше око у травні, отруйні від кінчиків своїх тендітних білих квіточок-дзвоників до води, в яку ставили букет. Якщо в їжу потрапить незначна кількість рослини, це навряд чи завдасть шкоди, проте якщо з’їсти багато, виникнуть такі симптоми: нудота, біль у роті та шлунку, судоми, розлад травлення, нерівномірне серцебиття. Навіть вдихання чудового аромату цих квітів може викликати отруєння. Найкраще буде промити шлунок, випити активованого вугілля, а у разі проблем із серцем – серцеві краплі. 

Анзуріум
    Темно-зелені листочки у формі серця, м’ясиста криваво-червона квітка із тичинкою, яка дуже нагадує штекер – ось він, анзуріум. Рослина має ще й іншу назву – «квітка фламінго». При отруєнні цією чудовою квіткою в роті виникає печія, набряки, опіки. Голос може стати скрипучим, постраждалому важко ковтати. Згодом симптоми минають, а швидко полегшити їх можуть холодні рідини, насіння льону і знеболювальне.

Хризантема
   Хризантема оспівана чи не всіма японськими поетами. В англомовних країнах ці оранжеві й жовті квіти дарують у маленьких горщиках на День подяки та Геловін.

Росте хризантема повільно, проте з часом може розростатись до великих кущів, яких

стережуться дикі та свійські тварини. І знаєте чому? Квіти хризантеми для них токсичні. На людей отрута діє не так сильно, проте пилок може спричинити свербіж, почервоніння і набряк шкіри.

 Олеандр 
    Цей вічнозелений кущ – традиційна окраса парків і садів у Середземноморському регіоні та США. Якщо у більшості рослин отруйні лише певні частини, то у випадку з олеандром кожна його часточка наповнена отрутою. Іноді навіть випадкове вдихання диму від палаючого олеандру може спричинити проблеми зі здоров’ям. Небезпечна навіть вода, у якій побували червоні, рожеві та білі пелюстки квіток олеандру. Симптоми отруєння – тахікардія, прискорене уповільнене серцебиття.

                                                 

  Фікус 
    Фікус також відомий як плакуче фігове дерево чи дерево Бенджаміна. Існує понад 800 видів фікусових дерев, кущів та лози, багато з яких вирощують вдома у горщиках, а у теплих широтах – просто на подвір’ях, де деякі представники виду фікусових сягають 23 м. Незважаючи на різноманіття сортів, фікус почасти токсичний. Він здатен викликати алергійні реакції шкіри, свербіж і набряки.

                                    

 Родонедрон 

   Кущі родонедрону й азалії прикрашають своїм пишним цвітінням мало не кожен двір. Проте слід мати на увазі, що їхнє листя отруйне, так само як і нектар квіток. Якщо ж скоштувати ці вічнозелені рослини, це викличе печію у роті, підвищене слиновиділяння, нудоту, розлад травлення і пощипування шкіри. Ускладних випадках може бути головний і м’язовий біль, запаморочення, тахікардія. Лікарі в таких випадках зазвичай призначають препарати для нормалізації серцебиття і зняття неприємних симптомів.

Нарцис
    Ці яскраво-жовті та ясно-білі квіти, провісники весни, помірно токсичні, зокрема їхні цибулини. Деякі люди, особливо діти, плутають їх із цибулею. Вживання в їжу цибулин нарциса здатне викликати нудоту, судоми і розлад травлення. При тяжкому отруєнні лікар може призначити навіть крапельницю і постільний режим.