Коротко про гриби

Коротко про гриби

Якщо літо сухе, гриби тримаються якомога ближче до стовбурів дерев, якщо ж вологе — віддалік від них.

• - - Найкраще шукати гриби по росі, або в дощову погоду.
• - - Найбільше грибів під березами.
• - - Білі гриби ростуть сім'ями.
• - - Пам'ятайте: де мухомори та мурашники — там і білі гриби.
• - - Шукайте гриби з північного боку дерева; зі сходу і заходу їх значно менше, а з південного боку (особливо якщо літо жарке) їх взагалі нема.

Гриби збирають щодня, їх не виривають, а відкручують, засипаючи місце, на якому взято гриб, вологою землею. Збирають гриби протягом майже чотирьох місяців. Середній врожай з 1 м² становить від 4 до 6 кг.

• Багато клопоту завдає грибникам липень. Для них у лісі є чимала здобич, треба її лише відшукати. Особливо багато в наших лісах білих грибів, маслюків, підберезників. Якщо не вірите, завітайте на Чернігівщину чи Житомирщину.

Збирання грибів — це справа не тільки цікава, а й серйозна. Не знаючи броду, не сунься у воду — вчить народна мудрість. Бо інакше недалеко й до Сиди. Слід бути дуже обережним. Перш ніж йти з кошиком у ліс, треба добре шати, які з грибів можна збирати, а які — ні.

• Гриби, що ростуть у наших місцевостях, розподіляються на безумовно їстівні, умовно їстівні та неїстівні—отруйні. В їжу вживаються переважно молоді плодові тіла безумовно їстівних дикоростучих грибів. До цієї групи належать: білі гриби, підберезники, підосичники, маслюки, моховики, польові, лугові і спеціально культивовані печериці (шампіньйони), лисички, рижики, сироїжки.

Білий гриб. В деяких місцевостях його називають також боровиком, біловиком, коров'яком. Це найкращі гриби, їх смажать, варять із них суп, маринують, солять і сушать.

• Дуже смачні польські гриби, їх їдять смаженими, вареними, солять і сушать на зиму. На цей гриб теж може бути схожий за формою гіркий жовчний гриб. Але на відміну від нього у польського гриба жовто-зелена губчата нижня поверхня шапки, і якщо її злегка подавити, вона стає синювато-зеленою.
• Підосичник називають ще краснюк, червоноголовик за яскраво-червоний, буро-червоний, жовто-червоний, червоно-коричневий колір його шляпки. У цього гриба губка спочатку біла, а згодом стає буро-сірою, ніжка — циліндрична, порівняно висока, біла з сіткою темних лусочок. М'якоть підосичника біла, на зломі дещо червонувата або синювата. Підосичником цей гриб називають тому, що найчастіше його можна знайти у листяних лісах, поблизу осик га й шляпка його пофарбована під червоний осінній осиковий лист. Він смачний смаженим, використовується також для приготування супу, для соління та сушіння на зиму.

Підберезник — найближчий сусіда підосичника. Шляпка у нього в ранньому періоді опукла, твердувата, згодом плоска, м'яка, але за кольором бура і Підберезник — найближчий сусіда підосичника. Шляпка у нього в ранньому періоді опукла, твердувата, згодом плоска, м'яка, але за кольором бура і темно-бура. Губчатий шар підберезника спочатку білий, згодом брудно-сірий, на ніжці — темні лусочки. М'якоть біла, на зломі не темніє, а при кулінарній обробці стає чорною. темно-бура. Губчатий шар підберезника спочатку білий, згодом брудно-сірий, на ніжці — темні лусочки. М'якоть біла, на зломі не темніє, а при кулінарній обробці стає чорною.

За смаком підберезники мало поступаються білим грибам, їх теж смажать, варять, маринують, солять, сушать. Рекомендується тільки відрізати нижню половину ніжки: вона волокниста, жорстка. Зовнішній вигляд приготованих підберезників не такий апетитний, як білих: вони темніють.

Маслюк звичайний. Його можна смажити, солити, маринувати, варити З нього суп. Шкірку з шапки слід знімати. На маслюк трохи схожий гіркий гриб овечка У овечки нижня поверхня шапки іржаво-червона, а у маслюка _ світло-жовта.

• Моховик зелений. Його можна їсти у смаженому, вареному виді, можна сушити і солити, хоч він і не відрізняється високими смаковими якостями. Моховик дещо схожий на овечку. Розрізняти ці гриби можна по забарвленню нижнього губчатого шару шапки: у моховика вона яскраво-жовта або зеленувато-жовта.

Рижик. Рекомендується для засолу і маринування, смачний також смаженим. На отруйні та неїстівні гриби не схожий.

• Лисички. Приємні на смак, дещо жорсткуваті, їх можна варити, смажити, маринувати і солити. Молоді лисички набагато смачніші, ніж перезрілі. Ростуть вони у мішаних лісах. Цікаво, що лисички, на відміну від інших грибів, ніколи не бувають червивими.

Засолені грузді — одна з найкращих грибних закусок. Ознаки груздів: шляпка воронкоподібна (у молодих плоска), біла або жовтувата, м'якоть ламка, біла (часом зеленувата), молочний сік — гострий, їдкий. Ростуть грузді у ялинових лісах.

• А ці гриби вирощують в теплицях. Назва їх шампіньйони. Вони дуже смачні і корисні гриби. Вирощують їх в спеціальних теплицях, у підвалах і просто у ящиках. Шампіньйони можна вирощувати протягом цілого року. Для вигонки шампіньйонів необхідний свіжий гній, найкраще кінський. До гною слід додавати сміття (ЗО—40%). Перший раз гній перебивають через 2—3 дні після укладки. Через 5—6 днів його знову перебивають. Якщо гній дуже вологий, роблять третю перебивку. Вологість має бути помірною її визначають, втискаючи грудку гною в руці: якщо вода не капає, а тільки змочує руку — значить вологість помірна. Гній закладають шаром завдовжки 25—ЗО см, старанно ущільнюючи його. Через 10—15 днів після набивки приступають до висаджування грибниці. Грибницю можна придбати в спеціалізованих магазинах. Грибницю розламують на шматочки вагою в 20—40 г і висаджують у шаховому порядку на відстані 25—ЗО см. Закладають її в лунки і засипають помірно вологим, старанно подрібненим гноєм. При нормальній вологості і температурі грибниця починає проростати через 10—20 днів. Це перевіряють таким чином: злегка піднімають гній і дивляться, — якщо гній простромлений нитками грибниці, значить можна засипати землею. Землю слід засипати суху, шаром завтовшки 3—5 см. Краще брати легку суглинисту дернову землю або перегній в суміші із зерновою землею. Врожай можна знімати через 50—60 днів після висадження грибниці. Для одержання високого врожаю в теплиці слід підтримувати температуру повітря від 13° до 14°. При дещо нижчій температурі гриби не з'являються, а при надто високій — ростуть швидко, але низькі за якістю. Необхідна також рівномірна вологість ґрунту. Грибницю, як правило, перед збиранням врожаю поливають теплою водою, причому дуже обережно, щоб вода не проникала у гнійний ґрунт. Вологість повітря у приміщенні, де вирощуються шампіньйони, має становити від 80 до 90 відсотків.

Сироїжка харчова. Смачна сироїжка і смаженою, і вареною, її можна солити і сушити на зиму. Зустрічається у листяних та хвойних лісах, на луках. Вона не схожа на жоден отруйний або ж неїстівний гриб.

• Шампіньйон звичайний. Іноді його називають печерицею. Це дуже цінний і смачний гриб. Придатний для приготування будь-яких страв, для соління та маринування. Старі гриби з чорно-бурими пластинками не рекомендується вживати: вони не смачні.

Опеньок справжній. Широко розповсюджена також інша його назва — осінній гриб. Особливо смачні опеньки засоленими і маринованими, але можна їх і смажити, варити. Рекомендується споживати тільки шапки, оскільки ніжки у них волокнисті і мало їстівні. Опеньок справжній дуже схожий на отруйні фальшиві опеньки. У їстівного опенька шапка коричнево-жовта, у фальшивих опеньків — яскраво-жовта, червонувата, або сіро-зелена. У справжніх опеньків пластинки світло-бурі, нерідко вкриті іржавими плямочками, у фальшивих вони сірувато-зелені або димчато-чорні.

• Входить чорниця і до складу шлункового в'яжучого чаю (у суміші з плодами черемхи). Листя чорниці рекомендується для лікування цукрової хвороби, бо діє воно подібно до інсуліну. Наявність особливих сполук — арбутину і вільного гідрохінону — вказує на можливість застосування листків і плодів чорниці як дезинфікуючого засобу при пієлітах, циститах та уретритах.

До групи умовно їстівних відносяться всі види сморжів, груздів, вовнянки, валуї, свинухи та ін. В цих грибах, особливо в шкірочці їх шапок, є отруйні речовини, але при варінні вони повністю гинуть. Кип'ятити ці гриби треба у підсоленій воді протягом 15 хвилин, потім злити відвар, зняти верхню шкірочку з шапок, промити в холодній воді і ще раз добре проварити або підсмажити.

Часто їстівні гриби мають своїх отруйних двійників. Жовчний і сатанинський гриб, наприклад, дуже схожий на білий. Але перші на зломі швидко рожевіють, потім синіють. Справжній же білий гриб при цьому завжди залишається білим.

До отруйних грибів відносяться бліді поганки, несправжні опеньки, червоні і пантерні мухомори, чорнильні гриби (гнойовики) і два види дощовиків. Отруйні речовини, що містяться в грибах цієї групи — аманітотоксини є у блідій поганці, мускарин — у мухоморах та ін. ,- не переходять у відвар, не руйнуються навіть при тривалій тепловій обробці. Саме вживання цих грибів веде до виникнення отруєнь, які здебільшого, особливо у дітей, закінчуються смертю.

Найнебезпечніші бліді поганки (зелені). Вони викликають смертельне отруєння. Шапка молодих грибів напівкуляста, пізніше — плоско-випукла, блідо або оливково-зеленого кольору, шовковиста, іноді із залишками спільного покривала у вигляді білих пластівців. Пластинки білі, широкі, не прикріплені до ніжки. Ніжка біла, з муаровим зеленуватим малюнком, внизу з бульбопо-дібним потовщенням і плавчастим кільцем. М'якоть біла, після зняття шкірки з шапки стає зеленувато-жовтою. Бліду поганку іноді плутають із сироїжками, підберезниками, шампіньйонами.

До отруйних відносяться і такі гриби, як сморжі, котрі, незважаючи їх небезпечні властивості, все ж споживаються. В сморжах міститься кислота, яка може викликати серйозні розлади печінки та кровоносної системи її шкідливу дію не завжди вдається усунути навіть після варки цих грибів. Ознаки отруєння дають про себе знати не раніше, ніж через 8 годин. Цей час достатній для того, щоб вразити печінку. З'являється нудота, біль під ложечкою. Тяжкі отруєння можуть призвести навіть до смерті Отже, споживати всі сумчасті гриби типу сморжів можна тільки після декількох етапів їх обробки. Спочатку не менше 10 хвилин їх відварюють у воді, потім віджимають до повного До отруйних відносяться і такі гриби, як сморжі, котрі, незважаючи їх небезпечні властивості, все ж споживаються. В сморжах міститься кислота, яка може викликати серйозні розлади печінки та кровоносної системи її шкідливу дію не завжди вдається усунути навіть після варки цих грибів. Ознаки отруєння дають про себе знати не раніше, ніж через 8 годин. Цей час достатній для того, щоб вразити печінку. З'являється нудота, біль під ложечкою. Тяжкі отруєння можуть призвести навіть до смерті Отже, споживати всі сумчасті гриби типу сморжів можна тільки після декількох етапів їх обробки. Спочатку не менше 10 хвилин їх відварюють у воді, потім віджимають до повного звільнення від відвару і знову промивають. Після того гриби просмажують. Якщо сморжі висушити, а потім зберігати протягом двох тижнів, то це вивільнить їх від отруйних речовин і зробить придатними для споживання Нешкідливі сморжі слід відрізняти від небезпечних сморжів, зовні дуже схожих на них. звільнення від відвару і знову промивають. Після того гриби просмажують. Якщо сморжі висушити, а потім зберігати протягом двох тижнів, то це вивільнить їх від отруйних речовин і зробить придатними