УРОК № 11
Тема:
Вища
нервова та психічна діяльність людини.
Мета:
·
навчальна: сформувати
загальне уявлення про вищу нео вову діяльність.
·
виховна: продовжувати виховувати в учнів
бережливе ставлення до власного організму, розвивати вміння працювати
самостійно та використовувати різні джерела інформації, сприяти формуванню
етичних взаємовідносин у колективі; виховувати в учнів уміння слухати, культуру
мови та спілкування.
·
розвиваюча: продовжувати
розвивати в учнів творчу активність, логічне мислення, пізнавальні інтереси
учнів (самостійно працювати з додатковою літературою, прилучати необхідну
інформацію); формувати в учнів уміння працювати з опорно-інформаційними
схемами, таблицями, малюнками, виділяти головне, пояснювати їх зміст на основі
біологічних закономірностей; навчитись робити висновки.
Тип уроку: вивчення нового матеріалу.
Обладнання: портрети
великих фізіологів І. П. Павлова, І. М. Сєченова.
Основні терміни та поняття: безумовно-рефлекторна діяльність,
умовно-рефлекторна діяльність, нижча нервова діяльність, вища нервова
діяльність, поведінкові реакції, психічні процеси.
Хід уроку
І. Організаційний етап
ІІ. Перевірка домашнього завдання.
Узагальнення знань
Виконати тестові і творчі
завдання за варіантами.
ІІІ. Актуалізація опорних знань і
мотивація навчальної діяльності
Бесіда
1.
Чому поведінка людини є цілеспрямованою?
2.
Спробуйте дати визначення, що таке «поведінка».
3.
Чим поведінка людини відрізняється від поведінки тварин?
4.
Чи є зв'язок між потребами й поведінкою людини?
5.
Чи завжди ми поводимося однаково?
6.
Які причини мінливості нашої поведінки?
Обговорюючи
ці питання, підводжу учнів до розуміння, що поведінка людини спрямована на
задоволення її потреб.
IV.
Вивчення нового матеріалу
Потреби й мотиви
поведінки
Розповідь учителя
Майже все
необхідне для своєї життєдіяльності організм одер-іує із зовнішнього
середовища. Брак чогось для підтримки життя розвитку організму викликає
особливий стан, що зветься потре-ю. Складний комплекс пристосувальних рухових
актів, які спря-овані на задоволення наявної потреби організму й виявляються
цілеспрямованій діяльності, що спостерігається ззовні, називають оведінкою.
|
Р
л
|
Поведінка людини являє собою тісний
сплав фізіологічних психічних процесів. Якщо основні закони роботи органів і
систем рактично однакові для всіх людей, то психіка — це те, що відрізняє дну
людину від іншої. Психіка — це внутрішній, суб'єктивний світ юдини, це властива
конкретній людині картина світу, що існує саме в її мозку. Психіка людини
залежить не тільки від її індивідуальних падкових задатків, але й від того
життєвого досвіду, якого вона набула. Саме завдяки психічному компонентові
наша поведінка така ізноманітна й неповторна. Фізіологічні та психічні процеси
нероздільні: будь-якій дії, яка спостерігається зовні, має передувати безліч
Психічних процесів. Наука, що займається пошуком фізіологічних (мозкових)
процесів, які породжують ті чи інші психічні явища, азивається
психофізіологією.
Людина
постійно перебуває під владою потреб, які змінюють дна одну. Але в кожну
конкретну мить переважає тільки одна яка-небудь потреба, а решта перебувають у
підпорядкуванні. Завдяки цьому наша поведінка завжди спрямована на задоволення
однієї провідної (домінуючої) потреби організму, тобто поведінка завжди
цілеспрямована. Зовні це виявляється у вигляді складного набору поведінкових
реакцій, пов'язаних, наприклад, із пошуком їжі, послідовним виконанням різних
рухових актів для виготовлення якого-небудь предмета тощо.
Таким чином,
потреби людини зумовлюють появу основних рушійних причин, або мотивів, її
вчинків і дій. Мотив — це те, що спонукає людину до діяльності й надає
останній усвідомленості. Мотиви можуть випливати зі світогляду людини, її
поглядів, переконань, ідей, із її інтересів та ідеалів.
Розрізняють
біологічні, соціальні й духовні потреби людини. Найбільш прості біологічні
потреби — це потреби в диханні, їжі, воді, регулярному рухові, збереженні тепла
й ін. Вони й викликають у нас відчуття голоду, спраги тощо. Біологічні потреби
людини і тварин можуть бути подібними. Але в людини до біологічних потреб
обов'язково приєднується психічний компонент. Наприклад, у вас виникло почуття
голоду. Чи значить це, що в організмі реально забракло якихось поживних
речовин? Ні, не значить. Неприємні відчуття, які ви переживаєте в даний момент
(іноді говорять «живіт до спини прилипає»), викликані так званими голодними
скороченнями шлунка. Ці рухи стінки шлунка наче попереджають про те, що через
якийсь час дійсно забракне живильних речовин. Отже, ми маємо справу лише із
суб'єктивним відчуттям голоду. Як тільки спожита нами їжа потрапляє до шлунка,
голодні скорочення його стінок слабшають і неприємне відчуття голоду зникає,
змінюючись станом ситості. Що ж сталося? Адже ви знаєте, що процеси розщеплення
й усмоктування поживних речовин вимагають багато часу, до кількох годин.
Значить, і тут ми маємо справу із суб'єктивним відчуттям ситості. Таким чином,
звичайні в нашому повсякденному житті відчуття голоду й ситості — це складні
психофізіологічні процеси, початкова стадія яких має психічну природу.
Соціальні
потреби людини пов'язані з її поведінкою в суспільстві. Сюди належить потреба
входити до певної групи людей (родина, клас школи, трудовий колектив),
дотримуватись норм і правил поведінки, прийнятих у тій чи іншій групі. Але
цього замало. Поведінка людини спрямована на задоволення ще однієї соціальної
потреби — виконувати в співтоваристві певну роль і цим відрізнятися від
інших членів групи, користуватися увагою людей, бути об'єктом їхньої поваги й
любові.
Особливе місце серед соціальних
потреб займають дві самостійні категорії: потреба «для себе» й потреба «для
інших». Кожна людина прагне одержати від суспільства які-небудь конкретні
блага (освіту, матеріальне забезпечення, життєвий і духовний комфорт тощо),
котрі сприяли б її всебічному розвиткові. Але оскільки в суспільстві
існує певний розподіл праці, то кожна людина задовольняє ці потреби «для себе»
не тільки завдяки своїм здібностям і вмінням, але й шляхом використання
продуктів діяльності інших людей. Потреба «для себе» дуже важлива для людини,
оскільки вона формує такі якості особистості, як почуття власної гідності,
самостійність думки, незалежність суджень. Життя людини в суспільстві
немислиме поза спілкуванням, без бажання поділитися своїми знаннями, вміннями,
навичками, без спроб зрозуміти іншу людину й допомогти їй. Перебуваючи багато
часу серед інших людей, людина відчуває одну з найважливіших потреб — потребу
«для інших», що формує такі якості особистості, як доброзичливість, здатність
до співпереживання, співчуття, співпраці. Потреби «для себе» і «для інших»
тісно пов'язані між собою. Так, людина відчуває зміст і мету власного життя
(тобто задовольняє потребу «для себе»), лише коли усвідомить, що потрібна іншим
(тобто реалізує потребу «для інших»). Зберігаючи свою індивідуальність, людина
одночасно живе не тільки своїми особистими інтересами, але й інтересами інших.
До духовних потреб у першу чергу
належать потреба в набутті знань про себе та навколишній світ, потреба
передавати свої знання іншим людям, потреба працювати, потреба у творчості.
Духовні
потреби людини — інтелектуальні, емоційні, естетичні — знаходять своє
вираження в таких сферах діяльності, як наука, культура, мистецтво, релігія.
Для кожної людини характерне унікальне й неповторне поєднання і
взаємопідпорядкування основних потреб — біологічних, соціальних і духовних.
Однак не слід думати, Що
всі потреби
виявляться самі собою. їх потрібно виховувати, формувати, досягаючи розумного
співвідношення між ними.
V. Домашнє завдання
1) Вивчити матеріал підручника § 9.
2)Виконати завдання
підручника с. 43, № 1-3
Немає коментарів:
Дописати коментар